Ласкаво просимо до нашого генеалогічного вебсайту, заснованого 25 вересня 2015 року. Домен вебсайту, RealGoga.com, названий на честь ватажка нашої родини - заслуженого лікаря України Волика Миколи Семеновича. Друзі лікаря Волика з повагою звуть його "Справжнім Ґоґою" (англ. Real Goga). Ім'я "Ґоґа" сягає своїм корінням до Черкащини 1970-х років і для нас асоціюється з поняттям справжнього чоловіка.

Волик Микола Семенович, с. Лебедин, 4.5.2005

• Волик (Бут) Микола Семенович народився 15 липня 1942 року в селі Лебедин Черкаської області за адресою вул. Леніна 115 (нині вул. Центральна) - на місці будівлі нинішньої Лебединської сільської ради в цетрі села.
• Національнісь: українець.
• Батько: Лущай (Бут) Семен Семенович (після смерті батька, в дитинстві, Семен взяв прізвище вітчима - Лущай), офіцер Червоної армії в Другій світовій війні, козацьких родів (Бут, Лихо, Марченко) Полтавщини. Народився в 1918 р. в етнічно українському селі Іванівка (також Полтавка) Федоровського кантону АРСР Німців Поволжя (нині Саратовська область, РФ), заснованому в 1837 р. переселенцями з Полтавської губернії. Володів українською, німецькою, і російською мовами.
• Мати: Волик Марія Кузьмівна - 1920 р.н., корінна лебединка, колгоспниця. Під час Голодомору 1932-1933 рр. втратила батьків і трьох сестер. Стала круглою сиротою в 12-річному віці. Її родовідне дерево включає наступні поширені лебединські прізвища: Волик, Горбенко, Калюжний, Пухлій, Зінченко.
• Охрещений у Преображенській церкві села Лебедин у 1942 році.​
• Хрещений батько: Панас Андрійович Халімон.
• Хрещена мати: Марфа Андріївна Немна (прізвище чоловіка - Цяпкало).
• У дитинстві Волик М. С. пережив війну, холод (взимку сосульки звисали зі стелі хати), голод (практично все дитинство провів у стані постійного голоду й недоїдання, особливо під час третього голодомору, який влаштувала українцям російсько-комуністична диктатура в 1946-1947 рр.). Пішов до першого класу у семирічному віці. Він неодноразово був близький до смерті від голоду, отруєння неякісною їжею, вибухівок, залишених німецькими і радянськими військами.
• З 1953 р. по 1961 р. - грав на трубі в духовому оркестрі при сільському клубі.
• Оскільки він виріс без батька (той бідолаха був в'язнем німецьких і радянських концтаборів), то приблизно в 1957 році вирішив взяти прізвище матері - Волик.
• Ще у шкільні роки був природним ватажком ровесників: співав, грав, танцював, був старостою авіамодельного, парашутного кружка, морського клубу та духового оркестру; багато прочитав художньої літератури; активно займався спортом.
• Завдяки неабияким людським і лідерським якостям, Волик М. С. заслужив повагу й авторитет поміж односельчан і за межами рідного села. Недарма ще в ранньому дитинстві його величали "Семенович", а в інститутські роки в Києві – "Князь".
• Друзі дитинства: Валерій Панасович Волик (троюрідний брат), Віктор Юхимович Муковоз, Олекса Лозовий, Іван Федорович Геращенко (кум), Скрипник Микола Васильович, Шатний Василь Іванович.
• У 1960 р. закінчив Лебединську середню школу №2.
• З 1960 р. по 1961 р. працював столяром у будівельній бригаді колгоспу "Росія".
• 14 листопада 1961 року жителі села Лебедина під звуки місцевого духового оркестру проводжали Волика Миколу Семеновича на чотирирічну службу у військово-морські сили СРСР. Проводжали під звуки маршу "Прощання слов'янки".
• З 1961 р. по 1962 р. - навчальний загін підводного плавання Червонопрапорного Балтійського флоту, Василівський острів, м. Ленінград (нині Санкт-Петербург), РФ.
• З 1962 р. по 1965 р. - служба в Червонопрапорному Північному флоті.
• У 1965 р. вступив до Київського медичного інституту (нині Український державний медичний університет імені О. О. Богомольця).

• Перший рік навчання в інституті носив флотську форму без пагонів, тому що не було грошей на звичайний одяг. Після першого курсу, під час канікул, почав їздити на заробітки в студентських будівельних загонах: двічі у Яготинський район під Києвом і тричі в Тюменську область, РФ. На зароблені гроші Микола Семенович забезпечував себе всім необхідним.

• У 1971 р. закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту.

• З 1971 р. по 1972 р. пройшов інтернатуру за спеціальністю "Хірургія" в Першій міській лікарні м. Черкаси під керівництвом Заслуженого лікаря України - Петра Давидовича Рогаля. П. Д. Рогаль був справжнім лікарем за покликом душі.

• У 1971 р. одружився з Гавриш Вірою Павлівною - студенткою Київського політехнічного інституту. Зареєстрували шлюб (розписалися) 14 жовтня 1971 р., а відгуляли весілля 7 листопада 1971 р. в Лебедині. Гавриш В. П. народилася в с. Лосинівка Ніжинського району Чернігівської області. Виходець із роду заможних селянських і козацьких родин Чернігівщини (Гавриш, Яременко, Омельченко, Плакса, Приходько, Руденко, Зосенко), які стали жертвами репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років: були позбавлені життя, волі, майна, вислані на спецпоселення за межі України, примусово переселені, залучені до примусової праці в умовах обмеження свободи.
• З вересня 1972 р. по 19 січня 1973 р. працював ординатором хірургічного відділення Шполянської центральної районної лікарні.
• З 1973 р. по 1994 р. - головний лікар Лебединської дільничної лікарні.
• Оперував пацієнтів протягом перших шести років, з 1973 р. по 1979 р. - став останнім хірургом хірургічного відділення Лебединської дільничної лікарні оскільки відділення було переведене до Шполянської центральної районної лікарні.
• У 1983 р. нагороджений знаком "Відмінник охорони здоров'я" за значний внесок у розвиток охорони здоров'я на селі.
• У 1986 р. почав будівництво поліклініки в Лебедині через дорогу навпроти лікарні; поліклініка відкрилася для лебединців у 1987 р. і функціонувала до 2017 р. (будівля проіснувала до 2020 р.).
• 14 червня 1989 р. присвоєно звання "Заслужений лікар України".
• З липня 1994 р. по квітень 2005 р. - головний лікар Шполянської центральної районної лікарні імені Олекси Сидоровича та Михайла Сидоровича Коломійченків. Керував 649 медпрацівниками, у т. ч. 106 лікарями і 284 середніми медичними працівниками.
• У 2002 р. - нагорода від обласного архієпископа за відкриття каплички для пацієнтів у Шполянській центральній районній лікарні.
• Має вищу кваліфікаційну категорію з організації та управління охороною здоров'я.
• Багаторазово обирався депутатом районної ради; все професійне життя – депутат сільської ради Лебедина.
• Відвідав низку країн: США, Словенія, Хорватія, Польща, Угорщина, Словаччина, Німеччина, Франція, Португалія, Італія, Австрія, Узбекистан, РФ.
• Мови: українська, латинська, німецька, російська.
• Діти: Андрій (1972), Олександр (1973), Марія (1982).
• Друзі: Кравченко Віктор Іванович, Кравченко Володимир Іванович, Гирін Віталій Миколайович, Олександр Васильович Крисальний.
• Хобі: читання.
• З квітня 2005 р. по даний час Волик Микола Семенович - головний лікар, завідуючий терапевтичним відділенням Лебединської дільничної лікарні.

Ласкаво просимо!